Маленька смертоносна річ

Маленька ефективна штучка: кілька маловідомих в нашому мисливському середовищі «забійних» фактів про ефективність боєприпасів калібру .22lr.

«Кумедні люди!», «Так ми і повірили!», «Під ліве вухо, хіба, що», – скажуть наші мисливці, якщо дізнаються, що з патрона в калібрі .22lr, або, як кажуть, «мілкашки» можна, добути звіра, більшого за білку. При наявності певної вправності, звичайно.

Але ж без неї, цієї самої вправності, на полюванні в принципі добути щось досить складно.

Шкода.

Для початку давайте згадаємо, що цей маленький але приголомшливо популярний у стрілецькому світі набій .22 Long Rifle (.22lr) є типовим представником цілого класу боєприпасів під загальною назвою «патрони бічного запалювання». Зброя у цьому калібрі вже більше 130 років користується надзвичайним попитом, а кількість вистріляних набоїв з неї – мільярдами. Ці патрони напрочуд дешеві та  ефективні (стабільні) на дистанціях до 100 м. Зброя у цих калібрах працює майже без віддачі, з мінімальною гучністю пострілу та має практично безкінечний ресурс експлуатації. Зрештою, вона, як і набої до неї, легше за інші зразки нарізних та гладкоствольних вогнепалів. Що є важливим чинником для тих, кому годинами доводиться блукати по полям та лісам. Ми зараз про мисливців.

Однак, в силу різних обставин, ця зброя у нас на полюванні менше популярна, ніж в США чи тій же «старій добрій» Британії.

Не так давно, наприклад, журнал «Мир увлечений: Охота&Оружие», наводив приклади успішної експлуатації «мілкашок» у статті «Полювання на лисиць в Англії». Там багато цікавого.

Однак, є й інші факти стосовно того, на що  ще здатні подібні калібри.

Отже, увага!

найбільший грізлі у світі був добутий зі зброї у калібрі .22

По-перше:

Ви знали, що з гвинтівки у калібрі .22 у 1953 році в Північній Америці був здобутий … найбільший на той час у світі  грізлі!

Причому цей трофей здобула…бабуся-індіанка.

Це було 10 травня 1953 року. Белла Твін, зі своїм чоловіком Дейвом Огеро, полювали на рябчиків біля одного із озер у північній Альберті, що у Канаді. Єдиною зброєю, яка у них була – однозарядна болтова гвинтівка у калібрі .22lr. Вони йшли по просіці, що була зроблена розвідниками нафтових родовищ, і побачили великого грізлі, котрий простував їм на зустріч. Тікати літнім людям не мало сенсу – ведмідь, ймовірно, помітив би їх і міг би переслідувати. Тому вони сховалися в чагарнику у надії, що звір пройде повз них. Але грізлі підійшов надто близько, і коли його морда висунулася неподалік від них всього за кілька метрів, Белла Твін вистрілила йому в голову зі своєї старенької гвинтівки у калібрі .22. Ведмідь упав, вдарив ногою, а потім завмер. Не ризикуючи, Белла підійшла ближче і всадила йому в голову всі патрони, які у неї були, – вісім. Вона була досвідченим мисливцем. Вона точно знала, куди стріляти: у саме слабке місце (на фото).

До речі, судячи з розміру череп, а вага цього грізлі сягала пів тонни, а от зріст Белли менше 1,50 м.

Тим, хто сумнівається – фото бабусі зі шкурою видобутого звіра, фото тваринного черепу з отворами від куль, фото тієї самої гвинтівки … ніжно перемотаною скетчем, аби трималась купи. Її тепер зберігають, як цінний експонат, в одному із музеїв. От вам і мисливська вправність. Це вам не коня на скаку зупиняти

 

Далі – більше.

Пітер Хетеуей Кепстік (на честь нього названий навіть патрон для сафарі), автор книги «Смерть у високій траві», заявив, що одного разу став свідком того, як з гвинтівки у калібрі .22lr застрелили слона. У той час він працював на кенійський уряд та опікувався контролем чисельності стад, що паслися і бродили по селах. Якось Пітер почув від приятеля, що той застрелив слона з гвинтівки-«мілкашки», бо знав секрет – конкретне місце на тілі тварини у яке треба влучити, де шкіра особливо тонка. Пітер спочатку не повірив у це. Їх спір переріс у таке собі парі. Вони вирішили перевірити це на практиці та вирушили на полювання. Знайшли слона, підкралися до нього впритул, і в момент, коли велетень почав йти далі, приятель Пітера вистрілив тварині у пахву під занесеною ногою. Туди й влучив. Тварина через декілька хвилин померла від кровотечі.

Схожий спосіб полювання на слона був описаний ще одним кенійським провідником Томасом Карром Хетлі. Про нього йому розповів браконьер із Південно-Африканської Республіки, якого у Кенії затримали у 1936 році зі слонячими бивнями. Він стверджував, що, аби добути кістку, стріляв тваринам між ребер, коли ті піднімали ногу в момент руху. У браконьєра була вилучена напівавтоматична гвинтівка Browning SA-22 у калібрі .22 Short. Це навіть не .22lr, а укорочена версія, що має меншу енергетику. Однак напівавтоматична зброя дозволяла робити декілька пострілів за короткий час, і, відповідно, збільшувала шанси стрільця. Томас розповідає, що вони також мали можливість пересвідчитись у тому, що добути слона зі зброї SA-22 Short можливо. Вони спробували. На цьому полюванні Томаса, про всяк випадок, підстраховував товариш з зі зброєю більшого калібру. У слона Хетлі стріляв з 5-10 м. Після серії влучань із «мілкашки» тварина пройшла ще 200 м і тільки тоді впала на бік. Такі справи.

А тім, хто замість тренування точності стрільби і вивчення анатомії диких тварин, все ще мучиться сумнівами стосовно можливостей .22lr.  зовсім свіжий випадок, підтверджений владою Таїланду.

У Таїланді з гвинтівки .22LR ЗАСТРЕЛИЛИ СЛОНА

У березні 2013 р поруч зі струмком в тамтешньому національному парку Каенг Крачан була знайдена мертва самка слона віком від 7 до 10 років. У неї було чотири кульові отвори в тілі. Пізніше влада встановила, що слон був убитий з гвинтівки CZ .22LR.

Фотоскани статті з роздумами про те, куди потрібно стріляти з цього калібру, щоб убити слона наповал, Вам на допомогу.

А ще є достовірна інформація про те, як у 50-х роках минулого століття у зоопарку одного з міст України з «мілкану» застрелили лева, який почав трощити все навкруги та реально загрожував життю співробітників.

Але не намагайтеся перевірити усі ці приклади у реальному житті, якщо у Вас немає ліцензії на відстріл грізлі або слонів – браконьєрство це погано.

До того ж у нашій країні, як ми усі пам’ятаємо, із нарізної зброї бічного запалювання дозволено полювати тільки на хутрових тварин, а саме: лисицю, вовка, бобра, шакала, байбака та єнотоподібного собаку. Тому ми не будемо тут розглядати разючу ефективність таких боєприпасів для добування тих же гусей, фазанів чи, наприклад, косуль. А от по зазначених хутровим звірям зі зброї у калібрі .22lr можна стабільно добувати на відстанях до 100 м. Вражати мисливські цілі та здобич за допомогою «мілкану» можна і на дистанціях до 150 м, але тут вже даються взнаки значного впливу на його кулю зовнішніх факторів, у першу чергу, вітру. А на ще більших дистанціях –  виражена «мінометна» траєкторія польоту кулі.

Натомість, як ми усі пам’ятаємо, результативно стріляти по дичині дробом можна лише на дистанціях до 40 м.

Тож, як мінімум, справжній український мисливець просто зобов’язаний хоч раз спробувати добути трофей за допомогою цієї маленької смертоносної штучки.

Facebook Comments

What's your reaction?
3Файно0Таке собі