Кілька порад новачкам високоточної стрільби

Ентузіаст-новачок з високоточної стрільби, що тільки-но придбав гвинтівку, нагадує з нею персонажа відомої басні. Тому що не знає, з якого боку до неї підступитися і що з нею робити. Але найприкріше – те, що деякі стрілки щиро вважають, що ефективні тренування з гвинтівкою можуть бути лише на стрільбищі. І лише за стрільби бойовими набоями.

Нічого не може бути далі від істини, ніж ця нісенітниця. Основні навички початківець отримує, якраз працюючи з гвинтівкою саме вхолосту, без стрільби. І зараз ми постараємось допомогти кожному, хто має гвинтівку і трохи часу вечорами, але не знає, що йому з цим вдіяти.

Отже. Найголовніше, чого вам потрібно намагатися досягти – це “поріднитись” із вашою гвинтівкою. Зробити так, щоб цей, на перших порах неоковирний, важкий, холодний, досить незручний і зовсім чужий предмет став вам повністю знайомим і близьким. Майже рідним.

Як цього досягти? Дотиком, тактильними відчуттями. Ви можете вже добре знати вашу гвинтівку розумом, але для успішної стрільби вам потрібно знати її також ТІЛОМ.

Носіть гвинтівку в руках. Ходіть по квартирі з нею за плечима. Тримайте на колінах, доки сидите за комп’ютером. Словом, хоч у ліжко на ніч вкладайте. Але зрештою ви маєте почуватись із вашою гвинтівкою КОМФОРТНО – наче живете з нею в обіймах вже півжиття. Як у старих улюблених джинсах. Або зношених, але дуже зручних мокасинах чи кросівках. Як у рідному ліжку і на рідній подушці. Як на сидінні за кермом власного авто.

Подбайте й про безпеку. Постарайтесь якомога швидше набути дуже корисну звичку – кожен раз, беручи зброю до рук, перевіряйте, чи вона розряджена. Навіть якщо ви поклали її 5 хвилин тому. Навіть якщо більше в хаті нікого немає. Навіть якщо виймаєте її з сейфа після чистки. Байдуже. Закарбуйте собі: берете будь-яку зброю до рук – одразу перевірте, чи вона не заряджена. Ця нескладна і зовсім необтяжлива, але надзвичайно гарна звичка може колись врятувати життя. Вам або вашим оточуючим.

Просто тримати гвинтівку в руках вам швидко обридне. Вона потребує дії, адже вона створена для дії. І того, щоб діяти, до гвинтівки спершу потрібно прикластися.

Це наступний етап. Ваша прикладка до гвинтівки має бути такою ж натуральною і природньою, як вранішній поцілунок дружини. Як давня, звична зубна щітка. Як прикладається до старої скрипучої мишки долоня вашої правиці. Як пристають до натоптаного домашнього крісла ваші… втім, розумному досить.

Тренуйтеся скидати зброю та прикладатись до гвинтівки швидко та вправно. Робіть це лежачи, сидячи, стоячи, у русі. Ваші щока та плече мають дуже добре пам’ятати комфортне відчуття прикладу, і кожного разу намагатися його відтворити.

Якщо з вашого вікна є бодай якийсь вид – то використовуйте це! Знайдіть об’єкт, що стане вашою уявною ціллю. Старайтесь знаходити обрану ціль у ваш приціл із будь-якого положення і за мінімальний проміжок часу. Робіть це, не лише стоячи і тримаючи гвинтівку у руках. Поставте стола, і працюйте з гвинтівкою зі стола, сидячи. Ясна річ, краще це робити так, щоб вас та ваші вправи не було помітно знадвору.

Спробуйте незворушно спостерігати за навколишнім світом через оптичний приціл. Ви повинні вміти залишатись на обраній цілі 5 хвилин, 10 хвилин, півгодини, годину. Навіть кілька годин! Нудно? А ніхто не обіцяв, що буде легко і просто. Втомилися? Міняйте око та плече з правого на ліве, або навпаки. Чи ви думали, що снайпер стріляє лише з сильної руки? Ви помилялися.

Якщо є змога, тренуйтеся з гвинтівкою та оптичним прицілом у стрільбі вхолосту. Налаштуйте діоптрійну корекцію. Тоді оберіть ціль за вікном. Тепер швидше! Зменшіть кратність на мінімум, прикладіться до гвинтівки, знайдіть її в приціл. Кратність знову на максимум. Де ціль? Швидше, швидше! Налаштуйте фокус. Поворушіть головою, перевірте паралакс. Оцініть дистанцію – на око, або за мілдотом. Потім ви заміряєте відстань дальноміром або по карті і порівняєте із вашою здогадкою, але поки що не до того. Внесіть поправку на дистанцію за таблицями або калькулятором. Вигадайте вітер і внесіть також на вітер. Швидше, швидше, швидше! Вдих – видих – вдих – видих – затримка дихання. Перехрестя вгамувалося на цілі. Плавно тягнете пальцем спуск строго назад. Клац!!!

В цей момент ви повинні чітко побачити і зафіксувати у пам’яті, де було перехрестя прицілу в момент спрацювання спуску. Ця картина має закарбуватись в очах. Це називається “відмітити постріл”, і ця навичка дозволяє уникнути двох дуже дошкульних звичок – смикання гачку та моргання при пострілі. Але замріюватись немає коли! Затвор угору, до себе, від себе, униз! Палець на спуск! А ваша голова і щока в цей час добре лежать на прикладі, тому що перезаряджаючи гвинтівку, ви продовжуєте уважно спостерігати за ціллю через оптичний приціл. Ні в якому разі не відриваючи – це дуже погана звичка! – щоку від прикладу, а ока від сітки прицілу. Закінчили з цією ціллю? Тоді не забудьте одразу ж повернути барабанчики прицілу у нульове положення.

Спробуйте, це все не так легко, як здається. Спочатку буде виходити дуже незграбно – особливо якщо за вами спостерігають та посміюються домашні. Це моторика, тобто навички, які напрацьовуються до стану рефлексів лише численними повторами одних і тих самих дій. Це як вчитися їздити на велосипеді, або грати на музичному інструменті – якщо ви будете робити це раз на місяць, на стрільбищі, нічого путнього з того не вийде.

Тренуйтесь наодинці. Тренуйтесь за присутності інших людей. Але тренуйтесь, чорт забирай! Вправляйтесь кожного дня. Швидко темнішає за вікном? Цільтесь у ліхтарі та вогники на вулиці. Немає вікна? Поставте до стіни дзеркало, і тренуйте через нього позицію лежачи, нехай навіть на килимі у спальні.

Ви з подивом відзначите, що навіть просто довго лежати з гвинтівкою на твердій підлозі – це не так і легко. Тому лежіть. Змушуйте себе лежати щоразу. Ще довше. Вдвічі довше! 5 хвилин – 15 хвилин – 30 хвилин – годину.

Це ваша медитація на гвинтівку, і вона має бути саме такою. Немає сил чи настрою на складну вправу? Тримайте гвинтівку в руках і час від часу прикладатесь, уявно прицілюючись у предмети в кімнаті. Потренуйтесь трохи працювати затвором. Потренуйтесь швидко розкладати сошки і займати позицію лежачи.

Але як би там не було – не давайте вашій гвинтівці сумувати і припадати пилом в сейфі. Робіть будь-що у розумних межах, що може зблизити і поріднити вас із вашою зброєю!

Джазові музики кажуть, що рівень джазмена можна оцінити вже по тому, як він виходить на сцену і як тримає свій інструмент.
Абсолютно те саме стосується й стрільця – чемпіони тримають свою зброю у руках та поводять себе з гвинтівкою набагато природніше новачків та початківців.

От тільки музика в нас та наших інструментів трошки інша, чи не так? Але потребу в регулярних репетиціях та вправах вдома це ніяк не відміняє. Радше, навпаки.

Не лінуйтеся. Не ніяковійте. Не відкладайте на потім. Не гайте марно час, який ви можете приділити хоча б дуже простому тренуванню із вашою гвинтівкою.

І тоді, потрапивши нарешті на стрільбище, ви одразу оціните, наскільки легше та швидше піде діло після цього.

Оригінал: Українська Школа Снайпінгу

Facebook Comments

What's your reaction?
1Файно0Таке собі