Стільці, що тільки починають напрацьовувати навички стрільби з пістолету по стаціонарній мішені, мають пам’ятати «Золоте правило стрільби» – стрілець думає очима і стріляє теж очима. Спуск курка має бути натренований до автоматизму і проходити практично на підсвідомому рівні.

Для цього кілька не ординарних «фішок» в купі з порадами від «бувалих», що можуть допомогти у цьому.

1. Вся увага при прицілюванні не на спуску, а на стійці та утриманні зброї – щоб «хитало» поменше і мушка поменше «ходила», внаслідок цього ж таки «хитання». Треба відчувати своє тіло і його рівновагу. Поціляйте саме приготуванням, а не спуском і не мушкою. Мушка – це контроль за правильністю приготування. Вона буде менше «ходити», якщо стійка готовності до стрільби правильна.
2. Результати стрільби нехай вас не бентежать – у міру напрацювання стійкості вони будуть рости. При сумлінних тренуваннях і додаткових вправах на рівновагу стійкість підвищується досить швидко. У дні, вільні від тренувань, спробуйте хоча б по годині їздити на роликовій дошці (скейтборді), і ви переконаєтеся, як швидко буде підвищуватися якість стрільби. Звичайно, якщо ви спочатку навчились їздити.
3. Для того щоб стрілок привчився до плавного спуску курка незалежно від коливань зброї, перші тренування вхолосту без патрона, а також стрільби на перших заняттях проводяться по чистому білому аркуші паперу без позначеної точки прицілювання, щоб не було за що чіплятися мушкою і нічого було «ловити». На таких тренуваннях слід домагатися, щоб стрілок впевнено і плавно натискав на спусковий гачок, знову ж таки, незалежно від коливань зброї, утримуючи лише рівну мушку в районі прицілювання, без прагнення зробити постріл в якийсь певний момент.

Отже, для початку – хай вас не бентежать «тремтіння» мушки та «молоко». Летить? Вже добре. Головне – плавний спуск гачка.

Далі буде краще 🙂